Infinitive: дєкувати
Aspect:
Infinitive: djekuvaty
Future
| Sg.1 | дє́куватиму |
| Sg.2 | дє́куватимеш |
| Sg.3 | дє́куватиме |
| Pl.1 | дє́куватимемо; дє́куватимем |
| Pl.2 | дє́куватимете |
| Pl.3 | дє́куватимуть |
| Sg.1 | djékuvatymu |
| Sg.2 | djékuvatymesh |
| Sg.3 | djékuvatyme |
| Pl.1 | djékuvatymemo; djékuvatymem |
| Pl.2 | djékuvatymete |
| Pl.3 | djékuvatymut' |
Present
| Sg.1 | дє́кую |
| Sg.2 | дє́куєш |
| Sg.3 | дє́кує |
| Pl.1 | дє́куємо; дє́куєм |
| Pl.2 | дє́куєте |
| Pl.3 | дє́кують |
| Sg.1 | djékuju |
| Sg.2 | djékujesh |
| Sg.3 | djékuje |
| Pl.1 | djékujemo; djékujem |
| Pl.2 | djékujete |
| Pl.3 | djékujut' |
Past
| Sg.m | дє́кував |
| Sg.f | дє́кувала |
| Sg.n | дє́кувало |
| Pl | дє́кували |
| Sg.m | djékuvav |
| Sg.f | djékuvala |
| Sg.n | djékuvalo |
| Pl | djékuvaly |
Imperative
| Sg.2 | дє́куй |
| Pl.1 | дє́куймо |
| Pl.2 | дє́куйте |
| Sg.2 | djékuj |
| Pl.1 | djékujmo |
| Pl.2 | djékujte |
Gerund
| Imperfective | дє́куючи |
| Perfective | дє́кувавши |
Gerund
| Imperfective | djékujuchy |
| Perfective | djékuvavshy |
Impersonal Form
Impersonal Form
Other
Other
Verbs conjugated like дєкувати
підхихикувати,
перешукувати,
розбазікувати,
відстукувати,
наштрикувати,
пересмикувати,
приплакувати,
перетакувати,
відскакувати,
розпатякувати,
проштрикувати,
проплакувати,
просмикувати,
перебалакувати,
виштрикувати,
прикликувати,
поштрикувати,
подзвякувати,
розкумекувати,
підцмокувати, etc. (List truncated at 20 verbs)
Translations
Etymology
Inherited from Old Ruthenian дековати (dekovati), borrowed from Old Polish dziękować, from Old High German dankōn, ultimately from Proto-Germanic *þankōną. See: Proto-Germanic '
*þankōną'.
Sample Sentences